Є дати, які
ми просто відзначаємо. А є такі, що змушують зупинитися, згадати, подякувати й
відчути, за що саме ми сьогодні боремося.
1 жовтня Україна відзначає День захисників і захисниць України. Цього ж дня — День Українського козацтвата Покрову Пресвятої Богородиці. Це не випадкове поєднання. Покрова здавна була особливо шанованою серед українського козацтва, а образ козака-захисника став частиною нашої історичної пам’яті. У сучасній Україні ця традиція продовжується тими, хто зі зброєю в руках захищає нашу землю, свободу й майбутнє.
Саме про це говорили під час військово-патріотичного заходу «Я — патріот України!», який відбувся у нашому ліцеї.
До учнів завітали люди, для яких слова «захист», «відповідальність», «патріотизм» — не просто красиві поняття.
Особливим гостем став ветеран Олексій Ревенок — людина, чия життєва історія тісно переплетена з історією українського державотворення та боротьби за Україну.
Він народився у 1963 році в багатодітній сільській родині, здобув фах інженера-електрика, а з кінця 1980-х років активно долучився до громадського життя України. Був учасником товариства «Просвіта», Народного Руху України, з 1992 року — українського козацького руху. Заснував і очолив Мелітопольський курінь «Запорозька Січ», багато років займався розвитком козацького руху на Запоріжжі.
А потім настав час, коли історія вже не залишала можливості просто спостерігати.
У 2014 році Олексій Ревенок брав участь у захисті кордонів Херсонщини від російської окупації. Проходив військові збори у складі територіальної оборони, був командиром роти.
А з 22 лютого 2022 року став до лав 115-го Мелітопольського батальйону територіальної оборони 110-ї бригади Сил територіальної оборони «Хортиця». Командир взводу, оперативний черговий командного пункту батальйону. Перше бойове зіткнення з ворогом — 24 лютого 2022 року. Мелітополь. Василівка. Малі Щербаки. Малинівка…
За цими назвами — не просто географія. За ними — пережиті бої, відповідальність за побратимів і ціна нашої свободи.
Поруч із ветераном перед учнями
постала ще одна важлива сторінка сучасної України — українська жінка у 
війську. До ліцею завітала Наталя Біла, військовослужбовиця,
членкиня ГО «Південноукраїнський рух ветеранів та волонтерів "Вулик”».
А також наші гості — представники 7-го прикордонного загону імені полковника Олександра Жуковського, прикордонної комендатури швидкого реагування «БАСТІОН»:
заступник начальника прикордонної застави, головний майстер-сержант Олексій Димченко та старшина відділення розвідки, молодший сержант Євгеній Саєнко.
Вони розповіли школярам про службу, військову витримку, відповідальність і те, що означає щодня стояти на захисті державного кордону. Для дітей це була не просто зустріч із військовими.Це була можливість побачити за формою — людину, за званням — відповідальність, за словом «захисник» — долю. І, мабуть, саме такі зустрічі допомагають зрозуміти просту істину:
Україна починається не лише з карти, прапора чи герба. Україна починається з людей, які її люблять, бережуть і готові відповідати за її майбутнє.
Сьогодні ми згадуємо козаків, які обирали Покрову своєю небесною покровителькою. Згадуємо покоління українців, які боролися за право жити вільно. І дивимося на тих, хто продовжує цю боротьбу сьогодні.
Низький уклін нашим захисникам і захисницям.
Дякуємо ветеранам.
Дякуємо прикордонникам.
Дякуємо військовим.
Дякуємо волонтерам.
І дякуємо кожному, хто щодня робить свій внесок у перемогу та майбутнє України.
Нехай Покров Пресвятої Богородиці береже наших воїнів.
А нашим дітям хочеться побажати одного — ніколи не сприймати мир, свободу і незалежність як щось само собою зрозуміле.
