CЗЗСО №1

Є дати, які ми просто відзначаємо. А є такі, що змушують зупинитися, згадати, подякувати й відчути, за що саме ми сьогодні боремося.

1 жовтня Україна відзначає День захисників і захисниць України. Цього ж дня — День Українського козацтвата Покрову Пресвятої Богородиці. Це не випадкове поєднання. Покрова здавна була особливо шанованою серед українського козацтва, а образ козака-захисника став частиною нашої історичної пам’яті. У сучасній Україні ця традиція продовжується тими, хто зі зброєю в руках захищає нашу землю, свободу й майбутнє.

Саме про це говорили під час військово-патріотичного заходу «Я — патріот України!», який відбувся у нашому ліцеї.

До учнів завітали люди, для яких слова «захист», «відповідальність», «патріотизм» — не просто красиві поняття.

Особливим гостем став ветеран Олексій Ревенок — людина, чия життєва історія тісно переплетена з історією українського державотворення та боротьби за Україну.

Він народився у 1963 році в багатодітній сільській родині, здобув фах інженера-електрика, а з кінця 1980-х років активно долучився до громадського життя України. Був учасником товариства «Просвіта», Народного Руху України, з 1992 року — українського козацького руху. Заснував і очолив Мелітопольський курінь «Запорозька Січ», багато років займався розвитком козацького руху на Запоріжжі.

А потім настав час, коли історія вже не залишала можливості просто спостерігати.

У 2014 році Олексій Ревенок брав участь у захисті кордонів Херсонщини від російської окупації. Проходив військові збори у складі територіальної оборони, був командиром роти.

А з 22 лютого 2022 року став до лав 115-го Мелітопольського батальйону територіальної оборони 110-ї бригади Сил територіальної оборони «Хортиця». Командир взводу, оперативний черговий командного пункту батальйону. Перше бойове зіткнення з ворогом — 24 лютого 2022 року. Мелітополь. Василівка. Малі Щербаки. Малинівка…

За цими назвами — не просто географія. За ними — пережиті бої, відповідальність за побратимів і ціна нашої свободи.

Поруч із ветераном перед учнями постала ще одна важлива сторінка сучасної України — українська жінка у  війську. До ліцею завітала Наталя Біла, військовослужбовиця, членкиня ГО «Південноукраїнський рух ветеранів та волонтерів "Вулик”».

А також наші гості — представники 7-го прикордонного загону імені полковника Олександра Жуковського, прикордонної комендатури швидкого реагування «БАСТІОН»:

заступник начальника прикордонної застави, головний майстер-сержант Олексій Димченко та старшина відділення розвідки, молодший сержант Євгеній Саєнко.

Вони розповіли школярам про службу, військову витримку, відповідальність і те, що означає щодня стояти на захисті державного кордону. Для дітей це була не просто зустріч із військовими.Це була можливість побачити за формою — людину, за званням — відповідальність, за словом «захисник» — долю. І, мабуть, саме такі зустрічі допомагають зрозуміти просту істину:

Україна починається не лише з карти, прапора чи герба. Україна починається з людей, які її люблять, бережуть і готові відповідати за її майбутнє.

Сьогодні ми згадуємо козаків, які обирали Покрову своєю небесною покровителькою. Згадуємо покоління українців, які боролися за право жити вільно. І дивимося на тих, хто продовжує цю боротьбу сьогодні.

Низький уклін нашим захисникам і захисницям.

Дякуємо ветеранам.
Дякуємо прикордонникам.
Дякуємо військовим.
Дякуємо волонтерам.

І дякуємо кожному, хто щодня робить свій внесок у перемогу та майбутнє України.

Нехай Покров Пресвятої Богородиці береже наших воїнів.

А нашим дітям хочеться побажати одного — ніколи не сприймати мир, свободу і незалежність як щось само собою зрозуміле.

Школа — це не лише про знання. Це про людей. Про емоції. Про підтримку. Про можливість бути собою.

Саме тому в Ізмаїльському ліцеї №1триває важлива робота з популяризації культури піклування про ментальне здоров’я.

Цього разу до активностей долучилися учні 5–8 класів.

І це були не просто розмови про «правильні» емоції. Діти грали, рухалися, спілкувалися, сміялися, розмірковували та вчилися краще розуміти себе й тих, хто поруч.

«ПОВЕРТАЄМОСЬ ДО ШКОЛИ. ТИ ЯК?»

Початок навчального року — це новий ритм, нові знайомства, навантаження та емоції.

Під час тематичних зустрічей учні говорили про свій настрій, переживання та способи допомогти собі у складний момент.

А квест «З посмішкою до Країни знань» перетворив турботу про себе на цікаву подорож із завданнями, рухом та гарним настроєм.

«ЛИМОН, МУХА І ЛІНИВИЙ КІТ»

Так-так, це не назви казок, а прості й доступні антистресові вправи!

Учні 5–8 класів опановували техніки, які допомагають розслабити тіло, знизити напруження та відновити внутрішню рівновагу.

А під час ігор «Стримуємо зайве»та «Виявляємо доброту» вчилися розпізнавати емоції, керувати ними та помічати, коли підтримка потрібна іншій людині.

«ДИВИМОСЯ. ВІДЧУВАЄМО. ОБГОВОРЮЄМО».

Кінопокази та обговорення допомогли поговорити про те, що іноді складно сказати просто словами. Дружба. Тривога. Доброта. Особисті кордони. Підтримка.
Уміння попросити про допомогу.

Під час тематичних розмов «Планета людей» школярі мали можливість поділитися власними думками, почуттями та поглядами.

РУХАЄМОСЯ — ЗАРЯДЖАЄМОСЯ — ПОСМІХАЄМОСЯ!

А ще — танцювали!

У межах Олімпійського тижнявідбулися танцювальні флешмоби, які подарували дітям рух, позитивні емоції та відчуття єдності. Бо іноді найкращий спосіб перезавантажитися — це просто встати, посміхнутися й потанцювати разом!

І НЕ ЗАБУВАЄМО ПРО ДОРОСЛИХ

Ментальне здоров’я дітей — відповідальність не лише самої дитини.

Педагогічні працівники долучилися до обговорень «Як помітити, що учню важко?», занять для класних керівників 5-х класів та круглого столу з питань психоемоційної підтримки.

Окрему увагу приділено питанням суїцидальної превенції та підтримки ментального здоров’я дітей в умовах війни.

А БАТЬКИ?

Для батьків проводяться консультації та інформаційні зустрічі: «Що таке ментальне здоров’я?», «Як проявляється стрес у дітей?», «Адаптація після канікул: повертаємось до школи?», «Як підтримати дитину в умовах воєнного стану?».

Бо іноді найважливіша допомога починається з простого запитання: «Ти як?»

І ще важливішого — «Я поруч».

НАША СПІЛЬНА МЕТА

Створити в ліцеї середовище, де дитина: почувається у безпеці; не боїться говорити про свої емоції; знає, де може отримати допомогу; вміє розпізнавати та регулювати власні емоції; відчуває підтримку дорослих і однолітків; має можливість відновлювати свої ресурси.

У межах програми «Ти як?» ми продовжуємо говорити про ментальне здоров’я просто, доступно та без зайвих складних слів.

Адже піклуватися про себе — не слабкість. Це навичка. Це сила. Це щоденна турбота про себе та тих, хто поруч.

Ізмаїльський ліцей №1 — простір, де важливі не лише знання, а й людина.

 Здорове харчування — це не лише про те, що лежить у нашій тарілці. Це про культуру, традиції, родину, турботу про себе та повагу до власного здоров’я.

Саме таку ідею допомогли відкрити учням Ізмаїльського ліцею №1 тематичні уроки, присвячені популяризації здорового харчування та української культури гостинності.

Ці заходи стали частиною важливого напряму, започаткованого Оленою Зеленською, — формування культури здорового харчування дітей та молоді. Особливу увагу в ньому приділено не лише корисному раціону, а й формуванню усвідомленого ставлення до їжі.

А що, як здорове харчування починається з традицій?

Під час уроків учні разом із педагогами вирушили у своєрідну подорож українськими традиціями гостинності.

Тема «Українські традиції гостинності: музика, звичаї та культура харчування» дала можливість подивитися на звичні для нас речі зовсім по-новому.

Говорили про:

- календарно-обрядові пісні та їхній зв’язок із традиціями харчування;

- українські звичаї та обряди, у яких їжа завжди посідала особливе місце;

- символіку хліба — одного з найважливіших символів української культури;

- традиційні українські страви та продукти, які формували харчову культуру наших предків;

-правила гостинності — уміння прийняти гостя, поділитися, пригостити та створити атмосферу тепла.

І поступово діти дійшли важливого висновку:

Їжа — це частина культурної спадщини.А українська традиційна кухня — це не просто перелік страв. Це історія народу, пам’ять поколінь, родинні рецепти, обряди, пісні та особливе ставлення до гостя.

Від традицій — до свідомого вибору.Особливо цікаво було простежити, як традиційні українські уявлення про харчування перегукуються із сучасними принципами здорового способу життя.

Учні міркували: чи може традиційна страва бути корисною? Чому наші предки використовували саме такі продукти? Що змінилося в нашому харчуванні сьогодні? І як навчитися робити вибір на користь власного здоров’я?

Так звичайна розмова про українську кухню перетворилася на розмову про відповідальність за власне здоров’я та культуру щоденного вибору.

Особливий погляд амбасадорки.Із інформаційного боку правильність та змістовність розроблених заходів допомагає спрямовувати амбасадорка проєкту Олександра Чувакіна — фахівчиня, яка підтримує популяризацію принципів здорового харчування та допомагає педагогам знаходити сучасні й цікаві формати роботи з дітьми.

Її участь стала важливим орієнтиром для педагогічної команди ліцею: говорити з дітьми про здорове харчування сучасно, цікаво й без повчань.

Коли урок стає більше, ніж уроком. Тематичні заняття провели заступник директорки з виховної роботи Світлана Полякова та соціальний педагог, вчитеь музичного мистецтва Ольга Зінов’єва.

Педагоги прагнули показати дітям просту, але дуже важливу річ:

здорове харчування не суперечить традиціям — навпаки, воно може починатися з усвідомлення власної культури.

Адже за українським столом завжди було місце не тільки для їжі.

Там були пісня, розмова, родина, хліб, гостинність і відчуття єдності.

Саме цю традицію ми можемо зберігати й сьогодні — додаючи до неї сучасне розуміння здорового харчування.

Зберігаємо традиції. Обираємо здоров’я. Передаємо культуру далі.

Популяризація української традиційної кухні та культури гостинності — це не лише про минуле.

Це про те, якою буде Україна завтра. Бо коли дитина знає, чому українці шанують хліб, пам’ятає родинні традиції, розуміє цінність спільної трапези й водночас уміє свідомо обирати корисну їжу — формується не просто правильна харчова поведінка. Формується культура.

Ізмаїльський ліцей №1 продовжує створювати простір, де здоров’я, освіта, українські традиції та сучасність зустрічаються за одним столом.

Бо здорове покоління — це покоління, яке знає, що їсти, розуміє, навіщо це робити, і пам’ятає, звідки воно родом.

Новий навчальний рік — це не лише підготовка класних кімнат, навчальних матеріалів та освітнього середовища. Це також підготовка до зустрічі з дітьми, їхніми емоціями, потребами та переживаннями. Саме тому в Ізмаїльському ліцеї №1 з гімназією з поглибленим вивченням англійської мови особлива увага приділяється створенню умов для збереження та підтримки ментального здоров’я учасників освітнього процесу.

          Ментальне здоров’я дитини починається з відчуття безпеки, прийняття та підтримки. Тому робота в цьому напрямі розпочинається ще до початку навчального року.

          Підготовка закладу передбачає формування цілісної системи психосоціальної підтримки: планування профілактичних і просвітницьких заходів, підготовку педагогічного колективу, взаємодію фахівців психологічної служби та співпрацю з батьківською спільнотою.

          Школа і родина — партнери у турботі про дитину

          Особливе місце посідає співпраця з батьками, адже підтримка ментального здоров’я дитини є найбільш ефективною тоді, коли школа і родина діють спільно.

          Передбачено поєднання тематичних батьківських зборів, спільних зустрічей, психологічних практикумів, консультаційної та просвітницької роботи.

Особливий акцент буде зроблено на діалозі між батьками, педагогами та фахівцями психологічної служби. Серед тем спільних зустрічей:

• «Плекаємо ментальну націю»;
• «Ментальне здоров’я дитини починається в родині»;
• «Бути поруч: мистецтво підтримки дитини»;
• «Сильні разом»;
• «Дитина, яку чують»;
• «Не виховувати страхом: говоримо з дитиною про складне»;
• «Територія довіри: школа — дитина — родина».

          Такі зустрічі мають стати не формальними лекціями, а простором відкритого діалогу, практичних порад, обміну досвідом та пошуку спільних рішень.

Підготовка педагогічного колективу

          Важливою складовою підготовки є готовність педагогів помічати зміни в емоційному стані дітей, підтримувати їх у складних ситуаціях та знати алгоритми звернення по допомогу.

          Спільно з фахівцями психологічної служби плануються профілактичні заходи, інформаційні кампанії та інтерактивні активності, спрямовані на розвиток емоційної компетентності, взаємопідтримки та стресостійкості.

Безпечне середовище — щоденна турбота

          Формуваннябезпечного, доброзичливого та психологічно комфортного освітнього середовищає невід’ємною частиною роботи із ментальним благополуччям. Профілактика булінгу, культура взаємоповаги, розвиток навичок спілкування та взаємопідтримки залишаються важливими напрямами роботи.

          Новий навчальний рік має розпочинатися не лише з готового розкладу та підготовлених класних кімнат, а з готовності дорослих бути поруч із дитиною.

          Ізмаїльський ліцей №1 розглядає ментальне здоров’я не як окремий напрям чи набір разових заходів, а як складову сучасної культури закладу освіти.

Безпечний старт починається з турботи. А турбота — з готовності бути поруч.

З 25 по 31 травня 2026 року в Україні вдруге проходив Національний тиждень безбар’єрності — ініціатива, спрямована на формування суспільства рівних можливостей, поваги, підтримки та доступності для кожної людини. До проведення тематичних заходів активно долучився Ізмаїльський ліцей №1 з гімназією, де протягом тижня було організовано низку просвітницьких та виховних ініціатив для учнів.

Головною метою заходів стало формування в дітей та підлітків толерантного ставлення до людей з інвалідністю, розвиток емпатії, культури спілкування та усвідомлення важливості безбар’єрного середовища в сучасному суспільстві.

У межах Національного тижня безбар’єрності в ліцеї були проведені години спілкування, тематичні бесіди,  інтерактивні вправи та інформаційні хвилинки для учнів 5–9 класів.

25 травня 2026 року для учнів було організовано годину спілкування «Безбар’єрне спілкування». Під час заходу діти ознайомилися зі стандартами державної мови щодо коректного та толерантного спілкування з людьми з інвалідністю. Особливу увагу приділили сучасній лексиці та правилам етичного спілкування. Учні обговорювали важливість поваги до людської гідності, вчилися уникати стереотипів та дискримінаційних висловлювань.

27 травня 2026 року відбулася тематична зустріч «Толерантне ставлення до людей з обмеженими можливостями». Під час заходу учням нагадали про значення толерантності, взаємопідтримки та людяності у повсякденному житті. Учасники виконували інтерактивні вправи, аналізували життєві ситуації та вчилися бачити світ очима іншої людини.

Окрім основних заходів, у ліцеї проводилися тематичні інформаційні хвилинки:

• «Безбар’єрність починається з кожного з нас»;
• «Світ без обмежень»;
• «Рівні можливості — рівні права»;
• «Мова поваги та підтримки».

Під час заходів учні мали змогу висловити власні думки щодо важливості створення безпечного, дружнього та доступного освітнього середовища для всіх дітей.

До організації та проведення заходів активно долучилася громадська організація «CARITAS». Представники організації провели для учнів інтерактивні вправи на розвиток емпатії, толерантності та культури безбар’єрного спілкування.

Під час вправи «Відчуй без бар’єрів» учням пропонували виконати прості завдання з певними обмеженнями: описати предмет із заплющеними очима, написати текст однією рукою або спробувати передати інформацію без слів. Після виконання вправи діти ділилися власними враженнями та обговорювали труднощі, з якими можуть щодня стикатися люди з інвалідністю.

У межах вправи «Мова поваги» школярі аналізували приклади некоректних висловлювань та вчилися замінювати їх на толерантні й етичні формулювання. Учні дійшли висновку, що саме слова формують атмосферу підтримки, прийняття та взаємоповаги.

Також для дітей проводилася ситуативна гра «Допомога поруч», під час якої учасники розглядали життєві ситуації та вчилися правильно пропонувати допомогу людям з інвалідністю, поважаючи їхню гідність та особисті кордони.

Особливий інтерес викликала інтерактивна вправа «Світ очима іншого», де учні переглядали тематичні соціальні відео, обговорювали поняття безбар’єрності та створювали власні правила дружнього й безпечного середовища.

Частина заходів проводилася також в онлайн-форматі із використанням інтерактивних платформ, відеоматеріалів, онлайн-опитувань та роботи в групах, що дозволило активно залучити учнів до обговорення тем безбар’єрності, емпатії та толерантного спілкування.

28 травня 2026 року проводилась виставка дитячої творчості «Без бар’єрів у серці і в світі».

Проведення Національного тижня безбар’єрності в Ізмаїльському ліцеї №1 стало важливим кроком у формуванні культури поваги, людяності та взаєморозуміння серед учнівської молоді. Такі заходи допомагають виховувати покоління, яке цінує різноманітність, підтримує інших та прагне створювати суспільство без бар’єрів.